Цьогоріч минає десять років з моменту виходу культового роману Павла Чорного та Віктора Шила «Бодай-цикута». Відоме Київське видавництво «Факт», яке ніколи не розмінюється на дрібниці, надрукувало цей твір 2006 року, накладом у 2000 примірників у престижній серії «Еxceptis excipiendis» («Крім отримання»). Так сталося, що два члени Асоціації українських письменників, два відомих поети (Віктор Шило на сьогодні – Президент АУП і Павло Чорний – координатор обласного осередку Асоціації), поєднавши зусилля, вишикувалися в один планетарний ряд і вдалися до написання прози. Результатом плідного творчого тандему і став текст-провокація, текст-епатаж, текст-дороговказ, який став своєрідним викликом пострадянському «масоліту» й пробою читача на ін’єкцію постмодернізму. Квінтесенцією тогочасних реакцій на «Бодай-цикуту» можливо є слова Анни Іванченко, з її відгуку на книгу наших земляків, розміщеному в Інтернеті під назвою «Комп’ютерна гра чи психлікарня?». Там пані Анна, проводячи паралель з «Матрицею» братів Вачовскі, зазначає: «читач уже готовий… повірити, що справжня реальність – це психлікарня, тобто ми пацієнти величезної дурки. Ідея звісно не нова. Проте її інтерпретація – дурка у віртуальності – цікава: такого ще не було».
Читати далі →
