Ліщенюк Григорій Васильович народився 27 листопада 1956 року в Тернопільській області на хуторі, поблизу селища Вишнівець, що розкинулось на мальовничих берегах річки Горинь.
Згодом батьки переїхали на Миколаївщину, де пройшли його дитинство та юність.
З 1979 року проживає у селищі Петровому, що на Кіровоградщині.
Працював художником-оформлювачем. Згодом водолазом на рятувальній станції. На даний час працює єгерем у Петрівському УТМР.
«Горобинові брості» — це шоста збірочка його віршів.
Поетичним відкриттям минулого року стало для мене ім`я Григорія Ліщенюка.
Його вірші, глибокі і філософічні, одразу передають той тремтливий стан, в якому перебуває жадаюча відповіді душа поета в освячені Богом хвилини творчості. Душа, що шукає відповіді на значущі питання – життя і смерті, вічність і швидкоплинність, надбання і втрати, правда і кривда, земля і Всесвіт, Бог і людина. Цей дар він відкрив у себе не відразу. А коли відчув, сприйняв спочатку із засторогою. Та й нині раз по раз підкрадається сумнів: а для кого, для чого пишу, а чи не полишити цю «писемну» справу?
Попри все, Григорій Васильович продовжує писати. І його рядки (особливо в сонетах), написані у виваженій, споглядальній манері, сягають часом шекспірівської висоти.
Роман Любарський
Ліщенюк Григорій Васильович народився 27 листопада 1956 року в Тернопільській області на хуторі, поблизу селища Вишнівець, що розкинулось на мальовничих берегах річки Горинь.
Згодом батьки переїхали на Миколаївщину, де пройшли його дитинство та юність. З 1979 року проживає у селищі Петровому, що на Кіровоградщині. Працював художником-оформлювачем. Згодом водолазом на рятувальній станції. На даний час працює єгерем у Петрівському УТМР.
«Коли говорять гармати, музи мовчать». Цей вислів не завжди справджується. Принаймні група молодих поетів Кіровоградщини провела презентацію своєї збірки в приватній галереї «Єлисаветград» 19 лютого, тобто саме в той день, коли події навколо Євромайдану набули загострення в Кіровограді. Шоста і передостання презентаційна серія отримала назву «28 віршів, 5 пісень та ексцентричне поїдання банана». Цим, певно, наші баяни підкреслили свою причетність до революційних змін. Хоча деякі насправді потім опинилися на колишній площі Кірова. Звичайно, бажання бути та саме перебування на вістрі подій завжди сприяє виробленню адреналіну.
Однак повернемось до муз і тих, хто «музичить».
Перша електронна, 28.03.2014: Зустріч за круглим столом під назвою «Поезія, ти сила чарівна, що музикою серце надихає» відбулася днями в Олександрівській районній бібліотеці для дорослих.
До круглого столу організатори запросили членів Олександрівського літературно-мистецького об’єднання «Крила», поетів Миколу Марцина зі Знамя’нки та Романа Любарського з Кіровограда, повідомив кореспондент Першої електронної.
Перша електронна, 15.05.2014: Письменники і поети Кіровоградської області вирішили розпочали цикл зустрічей з жителями області, присвячені 200 річчю з дня народження Тараса Шевченка, перша з яких відбулася вчора в Олександрійському районному будинку культури.
У людини мислячої, людини, яка живе не лише фізіологічними рефлексами, а прагне духовної досконалості, рано чи пізно виникає потреба єднання з Богом, Всесвітом, Брахманом, Містичною Реальністю – називайте це як завгодно. Головне те, що ми були, є і будемо часткою Його. І та частка, яка споріднює нас, споріднює усе живе, яку треба берегти і плекати, називається «Душа».
Його з легкістю і задоволенням долає Юрій Андрухович. У своїх творах — від поетичних текстів до прозових опусів — він не зважає на відомі моральні норми і правила, певно, вважаючи їх дещо віджилими та пуританськими.
Назарій Назаров народився в селі Степовому на Кіровоградщині. Нині закінчує навчання в Києво-Могилянській академії за спеціальністю «Філологія». Один з найкращих учнів професора Володимира Панченка. Автор двох оригінальних збірок поезій «Втеча з Вавилона» (Кіровоград, «Степ», 2006) та «Лампадафор» (Львів, «Каменяр», 2008, премія ім. Б. І. Антонича «Привітання життя») та серій перекладів з латини (філософсько-естетичний трактат Джованні Піко делла Мірандоли), німецької (Новаліс) та англійської (Вільям Блейк, Джон Донн, Джон Мільтон, Джон Кітс), новогрецької (поезія Константіноса Кавафіса та Одіссеаса Елітиса). Його захоплює поєднання еротизму та героїзму перших із романтизмом, сюрреалізмом та екзистенціалізмом останніх.
Поетичним відкриттям минулого року стало для мене ім'я Григорія Ліщенюка.
Його вірші, глибокі й філософічні, одразу передають той тремтливий стан, в якому перебуває жадаюча відповіді душа поета в освячені Богом хвилини творчості. Душа, що шукає відповіді на значущі питання — життя і смерть, вічність і швидкоплинність, надбання і втрати, правда і кривда, земля і Всесвіт, Бог і людина тощо. Цей дар він відкрив у себе не відразу. А коли відчув, сприйняв спочатку із засторогою. Та й нині раз по раз підкрадається сумнів: а для кого, для чого пишу, а чи не полишити цю «писемну» справу?