Архіви позначок: театри

«Дуб» як символ волі і побратимства

«Дуб» як символ волі і побратимства

Напередодні дня народження Героя України Віктора Чміленка в обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Л. Кропивницького пройшла вистава «Дуб», присвячена подіям Революції Гідності та подвигу нашого славетного земляка, який віддав життя за демократичну, вільну, соборну Україну.

Ця двомовна вистава є результатом спільного польсько-українського проекту, над яким працювали гімназисти з двох міст-побратимів – Бидгощ та Черкаси. А починалося усе з того, що після трагічних подій Майдану до Польщі на запрошення клубу «Друзі України» завітав відомий український письменник Юрій Андрухович. На честь незалежної України він посадив у Бидгощі символічного дубочка. Проте невдовзі його хтось понівечив. Цей факт не залишив байдужими багатьох мешканців міста. Вони знову висадили деревце. Та його спіткала та ж доля.

Читати далі

«Бог нашої муки не потребує»!

«Бог нашої муки не потребує»!

Ця репліка могла б стати ключовою для розгляду прем’єрної вистави кропивничан «Украдене щастя» у постановці Олександра Павлютіна.

Черкаський режисер побачив у п’єсі Франка серйозний привід для чергової вдумливої розмови з сучасником засобами театру. У своєму слові перед виставою він зазначив: «Франко один з тих, хто формував і продовжує формувати нашу національну ідею». А також запросив глядачів разом з акторами задатися таким питанням: «А що б я зробив задля власного щастя?».

Таке налаштування підготовлювало певне сприйняття постанови як багатовимірної психологічної драми та настроювало на розкодовування дуже «суттєвих важливих буттєвих моментів для українського народу» за словами головного режисера театру Євгена Курмана.

Читати далі

Місто Майстрів: «Я обожнюю казки!»

Місто Майстрів: «Я обожнюю казки!»

Певно, нині не лише завсідники нашого храму Мельпомени – обласного академічного театру імені Кропивницького – знають провідну актрису театру Олесю Бушмакіну. Під час гастролей її мистецтво із захватом сприймають глядачі в багатьох містах України. Її гра та проникливий мелодійний голос наповнюють новим життям ролі Наталки Полтавки, Циганки Ази, Сільви та інші… Але мало кому відомо, що пані Леся знайшла себе ще й у ролі… народної майстрині.

Читати далі

«П’ять пудів кохання» на терезах Євгена Курмана

«П’ять пудів кохання» на терезах Євгена Курмана

Якщо наслідувати думку публіциста і критика Василя Розанова «Чехов, як жоден інший російський письменник, довів до віртуозності, до генія звичайне зображення звичайного життя», то, як на мене, «звичайне зображення» передбачає в його сценічному відображенні традиційні засоби реалістичного театру.

Не відмовляючись від них остаточно, у постановці чеховської «Чайки» головний режисер театру корифеїв Євген Курман пішов далі. Шляхом тонкого психологічного виконання, заснованого на розтині внутрішнього «підтексту» кожної, навіть найменшої ролі.

Читати далі