27 серпня. Це було більше, ніж презентація книги у Кропивницькому.
Аліна Шевченко: «Це було більше, ніж презентація книги у Кропивницькому»
Залишити відповідь
Архіви категорій: Творчість друзів
«В кишені – гривня, а на дворі – дощ…»
Ірина Требунських
* * *
В кишені – гривня, а на дворі – дощ.
І повість дописати я не в змозі…
Згадав чомусь я Гончаренків «Борщ».
Бо рима ця маячить на порозі?
Рецензія на «Вертоград багатоцвітний»
Рецензія на рукопис Романа Любарського «Вертоград багатоцвітний»
Роман Любарський — літературно обдарована особистість, що якнайповніше реалізує себе саме в образному мисленні, якому притаманна надчутлива пам'ять на розмаїття барв, динаміку відтінків, культурологічних зчеплень. Як наслідок — слово стає свічадом часу, а твір — згустком підтекстів.
Мисливець. Ти ніколи нікому не вір...
Анатолій Кичинський
Мисливець
Ти ніколи нікому не вір,
що я ніжний приручений звір.
Я — мисливець, підступний та хитрий.
Я на правила гри наплював
і нарешті тебе вполював.
Сльози радості, дівчинко, витри.
«Життя, віддані кераміці»
Наукові співробітники Кіровоградського обласного художнього музею 25 серпня 2018 року побували у селі Цвітне Олександрівського району, де відбулося відкриття пам’ятного знаку Цвітнянському осередку гончарства та свято «Ода глині та її повелителям». Нас вразила виставка виробів цвітнянських гончарних осередків «Гончарний диво грай» з приватних колекцій кераміки, яку надали жителі села ( близько 500 виробів) та презентація проекту усної історії «Життя, віддані кераміці» (біографії гончарів керамічного цеху та спогади нащадків), також переглянули фотопрезентацію «Глина, що віддзеркалює життя»; виставку ретро-фотографій «Цвітнянське гончарство: образи, повернені із забуття». На заході нам пощастило, в котрий раз, зустрітися із нашою землячкою, заслуженою художницею України Тамарою Федорівною Гордовою. Її батько був одним із засновників артілі в селі Цвітне, роботи якого зберігаються і в фондовому зібранні нашого музею. В Кіровоградській області активізувалось відродження національної культури, де декоративно — прикладе мистецтво є невід’ємною частиною.
Спереду горб, ззаду горб, ніг нема, а замість голови дірка
Спереду горб, ззаду горб, ніг нема, а замість голови дірка? Впізнали, що це? Так, — сакральний у кожній українській родині посуд — горщик. Він тобі і «борщівник», він тобі і «кашівник», він і горнець і горнятко. Він, щоб і стосунки у родині з'ясувати, і щоб помиритися.
В гіркій відвертості розлуки
Наталія Бідненко вітає усіх жінок зі святом такими віршами:
* * *
В гіркій відвертості розлуки
Немає розпачу й жалю.
Уже твої не манять руки
Й не шепочу тобі «Люблю!»
«Рік місячного метелика»
Так називається нова поетична книжка нашого земляка Григорія Ліщенюка.
Сама назва – вже довершений художній образ. Але в живій природі дійсно існує метелик з такою назвою. Дуже нарядний метелик вражаючої краси. Що цікаво, на перший погляд його крила здаються оксамитово-чорними з виразним і контрастним узором білого кольору. Але при падінні сонячного світла під певним кутом, чорна частина крила спалахує яскравим і насиченим синьо-блакитним кольором. Так і рядки, створені Григорієм Ліщенюком, при певному прочитанні спалахують різними барвами веселки.
«В жовтій осені і в сутінках зими»
Творчість Наталії Бідненко – один з нечисленних прикладів того, як людина звертається до віршування у доволі зрілому віці. Її поетичний стаж складає трохи більше 10 років. Хоча сама Наталія Іванівна перебуває вже на «дачному» відпочинку. І це можна вважати феноменом. Попри сказане, чуття, які вона вкладала і продовжує висловлювати у своїх рядках, залишаються сильними, яскравими, чистими. Її думки і почуття звернені як до людей, так і до Бога. Чи не тому нова збірка поезій Наталії Бідненко отримала назву «Якби не Ти…»?
Гвардія Імітації
Армія стала іншою. Армія намагається видужати. Але найздоровіша і активніша її частина все більше працює в режимі «задовбало». Під оберемком директив, під тоннами тупих, але детальних документів на кожен крок, в процесі імітації діяльності та імітації боєготовності дихання нового і живого сходить нанівець. Стара система паперової армії, що розжиріла, виправилася після удару нанесеного війною. Тоді і постала на видноті вся даремність «гвардії імітації». І необхідність реальних людей, командирів і дій.