Архіви категорій: Вірши

«Поволі так тебе я забував!»

Поволі так тебе я забував!

Юрій Левитанський
* * *
Поволі так тебе я забував!
Не міг тебе забуть,
та забував.
Твій лик тоді від мене відсувався,
він ніби розпливався,
відпливав,
дробився,
оповивався тайною
і танув десь, мов абрис берегів.
Читати далі

Луї Арагон «Говорить Матісс»

Луї Арагон Говорить Матісс

Як не люблю я зачісок по моді,
День фарби й кольори із рук моїх краде,
Зітхання тут моє, як вітер у вітрила, входить,
Погляну – погляд мрію в майбуття веде.

Читати далі

«Безсонниця. Гомер. Вітрила в висі...»

Осип Мандельштам

* * *
Безсонниця. Гомер. Вітрила в висі.
Я список кораблів зчитав до половини:
Цей довгий виводок, цей поїзд журавлиний,
Що над Елладою колись вознісся.

Читати далі

Чи все мине, як кола на воді?.

* * *
Чи все мине, як кола на воді?..
Чи всі слова, як привиди бліді?
Час від зерна відсіяти полову.
Що скажеш ти на Божому Суді?
Які відмовки вигадаєш знову?..

Чи то була палка кохання мить,
Чи лише пристрасть жалюгідна?
Хіба тебе така облуда гідна?
Хіба тобі ця зрада не болить?

Зустрінуться колись у джунглях «Я»
Всі тіні, кинуті навік тобою.
І перестане бути грою
Примхлива радість житія,
Коли зріднишся ти з журбою…

Коментар фейсбук

Наталья николаева

возможно это так: «Бросая в воду камешки, смотри на круги, ими образуемые; иначе такое бросание будет пустою забавою»(Козьма Прутков). ...

Роман Любарский

Благодарю за коммент, Наталья, довольно философский...

Наталья николаева

Роман Любарский Да нет, Роман, это простая житейская мудрость: каждый твой поступок имеет резонанс с окружающей средой, глядя на реакцию, мы видим как и с кем это происходит.

Анатолий Саржевский

Дійсно, « з журбою радість обнялась...»