* * *
Різдвяний дощ… Не скаржтеся на нього.
Дивіться, як синиці воду п’ють…
Цей дощ, птахи і це життя – від Бога.
В усьому є прекрасна й мудра суть.
Читати далі →

* * *
Так, родом я з минулого століття.
Та дар мій поза межами століть
Росте і розквітає, як суцвіття,
У кожну Богом визначену мить.
Читати далі →

* * *
Весь світ підкорила твоя красота,
Але ти собою лише зайнята.

Читати далі →

Юрій Левитанський
* * *
Поволі так тебе я забував!
Не міг тебе забуть,
та забував.
Твій лик тоді від мене відсувався,
він ніби розпливався,
відпливав,
дробився,
оповивався тайною
і танув десь, мов абрис берегів.
Читати далі →

Як не люблю я зачісок по моді,
День фарби й кольори із рук моїх краде,
Зітхання тут моє, як вітер у вітрила, входить,
Погляну – погляд мрію в майбуття веде.

Читати далі →

Осип Мандельштам

* * *
Безсонниця. Гомер. Вітрила в висі.
Я список кораблів зчитав до половини:
Цей довгий виводок, цей поїзд журавлиний,
Що над Елладою колись вознісся.

Читати далі →